ЦЕНТУ́РІЯ1, ї, ж.
1. У Стародавньому Римі-частина легіону, військовий підрозділ, який налічував сто чоловік.
2. Розряд громадян за поділом населення згідно з майновим цензом.
ЦЕНТУ́РІЯ2, ї, ж. Те саме, що золототи́сячник. В науковій медицині вживається «трава центурія», з якої в суміші з іншими гіркими травами (а то й самої центурії) готують гірку настойку (Лікар. рослини.., 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 200.