ЦИБА́НЬ, я́, ч., розм. Довгонога людина або тварина. Та в мене добрий цибань: як цибне, то хоч би який рів, то перескоче (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 205.