ЦИГА́РО, невідм., с., заст. Сигара. На шкап’ятах їдуть господарі, Пишно їде дівчина-гуцулка, Пишно їде і цигаро курить (Фр., XIII, 1954, 329); I ось раз засів він собі на вигіднім фотелю, закурив дороге цигаро і.. став думати про свою вдачу (Мак., Вибр., 1954, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 210.