ЦИГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Погано, невправно граючи на якому-небудь музичному інструменті, видобувати одноманітні негармонійні звуки. Можливо, не так уже і весело діду Тетькові цигикати з ранку до вечора, без міри на скрипці грать пісень (Горд., Чужу ниву.., 1939, 79); Навіть.. молода збагнула значимість цього весілля, вже не до музики прислухалась, що невтомно цигикала за вікном, а до малозрозумілих слів Василенка (Збан., Сеспель, 1961, 409); // Видавати одноманітні негармонійні звуки (про музичні інструменти). Потім скрипка смішно цигикає, потім якась струна сердито мурчить, як старий кіт (Донч., Шахта.., 1949, 76).
2. Видавати одноманітні різкі звуки (про комах). Сонечко було надвечір, а цвіркунці .. цигикають (Ю. Янов., І, 1954, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 211.