ЦИРКО́НІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, сріблясто-білий метал; використовується в техніці. Велике значення має відкриття родовища цирконію в морських розсипищах третинного віку (Розв. науки в УРСР.., 1957, 267); Цирконій є досить поширеним у земній корі елементом, але він дуже розпилений (Заг. хімія, 1955, 582).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 217.