ЦИТА́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто догматично використовує цитати. Старший лісничий усе ще посміхався. — Дивлюся на вас і думаю — дитя. Ви — дитя. Хто ж не знає цих цитат? Але життя і цитати — різні речі. У нас пройшла мода на цитатників (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 219.