ЦИ́ТРА, и, ж. Струнний щипковий музичний інструмент у вигляді скриньки з фігурними обрисами і грифом з металевими ладами. Ідеалом у Демидова було купити собі цитру і навчитися грати (Мак., Вибр., 1954, 56); Б’є дзигар поважно й мило, Цитра,— чується мені,— Почина сама бриніти, І сиджу я, мов у сні (Л. Укр., IV, 1954, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 220.