ЦИ́ТЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Закликати до мовчання, тиші, забороняти галасувати, кричати і т. ін., вимовляючи слово «цить». Іноді пробігали пустотливі діти, тоді хтось суворо цитькав на них і вони перелякано замовкали (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38); Всі слухали дуже уважно і цитькали на інших, коли ті пробували щось промовити абощо (Сміл., Сашко, 1957, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 222.