ЦИ́ФІР, і, ж., заст. Збірн. до ци́фра. Школяр, затинаючись, виписував цифір’ю (Мирний, IV, 1955, 110); *У порівн. Та багатьом уже немає свята. Колись весела і червона дата, Як чорна цифір, нині промайне — І лиш нудьгу всередині сколише (Зеров, Вибр., 1966, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 222.