ЦОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цокота́ти і звуки, утворювані цією дією. Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід (Епік, Тв., 1958, 350); У цокотанні сусіди вона чула гіркий глум над її материнським жалем (Мирний, II, 1954, 319); На другім тоці.. чути було цокотання жінок і дівчат (Фр., III, 1950, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 244.