ЦОКОТУ́ХА, и, ж., розм. Цокотлива жінка, дівчина; щебетуха. — Діточок бог дав тільки дівчинку, Оксану.. Цокотуха така! як рибка весела, а проте розумне й слухняне дитятко (Вовчок, І, 1955, 85); Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили, Як ту матір, що вам на сміх Сина породила (Шевч., І, 1963, 23); Вони посідали поруч з Анжелою і почали цокотіти про всяку всячину.. Анжела встала і пішла геть. Її нудило від цокотух, від їхніх слів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 245.