ЦО́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Сильно ударити по чому-небудь. [Хлопець:] Добре. Я зараз візьму кийка в руки, та як тільки котрий руку до воза, я його так і цопну по лобові (Кроп., V, 1959, 331); «Подумає ведмідь — тюлень на Арсенька… цопне долонею ведмежою по голові — паляниця залишиться» (Трубл., І, 1955, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 245.