ЦУКЕ́РНИЦЯ1, і, ж. Жін. до цуке́рник.
ЦУКЕ́РНИЦЯ2, і, ж. Те саме, що цу́корниця. Він побачив стіл, застелений білою скатертиною, а на ньому — три склянки, тарілку з тонко нарізаним хлібом, цукерницю, масло і ще якісь страви (Шовк., Інженери, 1956, 118); Він заходився пригощати Івана чаєм, але в цукерниці знайшов лише грудочку цукру (Чорн., Визвол. земля, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 246.