ЦУРПА́ЛОК, лка, ч.
1. Відрубаний, відбитий або відламаний шматок деревини, лозини і т. ін.; уламок, обрубок. Він тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурпалок і пішов знову до гамазеїв (Гр., І, 1963, 257); О. о. Гервасій та Протасій зайшли у ліс, роздивилися кругом, вибрали цурпалок як товстіший і суковатіший, сяк так поодтинали сучки й гілля і поїхали (Вас., І, 1959, 369); Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (Десняк, II, 1955, 67); Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Хотк., І, 1966, 165); *Образно. А коротколиций тюремник зашипів завченими цурпалками тюремних команд (Стельмах, Хліб.., 1959, 462); // Те саме, що шмато́к 1. Переборюючи течію й цурпалки льоду, я підплив до Жабі, що зовсім поринула у воду, і підхопив її під пахви… (Досв., Вибр., 1959, 183); // Обламані стебла трав’янистих рослин. Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплі, а другу маковими цурпалками, так він захляв, що не може й ногами ходити (Укр.. казки, легенди.., 1957, 415).
&́9671; На цурпа́лки — на дрібні шматки. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає. Тому й не спіши, Олександре, поперед батька в пекло (Стельмах, II, 1962, 41); Привітався не привітався Петро, одразу за сокиру. Цюкне — ясен на цурпалки розлітається (Рудь, Гомін.., 1959, 88); Серце Кирила Сидоренка билося в грудях, наче хотіло розбити їх на дрібні цурпалки (Собко, Звич. життя, 1957, 287).
2. Залишок покаліченої або ампутованої руки чи ноги. [Шрам:] Ей, бабо, гріх! Нехтуєш, бачу, нами! Хіба ж пак ми не лицарі? Гай-гай! Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!.. (Стар., Вибр., 1959, 482); Його [Андрія] брали за руку і уважно роздивлялись безпальчий цурпалок, наче бачили вперше (Коцюб., II, 1955, 85); // Обрубок (хвоста). Кілька разів оглянувшись, пес чвалає жебрати далі. На цурпалкові його хвоста помітне велике незадоволення (Бабляк, Літопис.., 1961, 67); // розм. Куценький хвостик. Шугнув молодий заєць, підкидаючи задні ноги. Він безсоромно кивав чоловікові каштановим цурпалком хвоста (Стельмах, II, 1962, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 251.