ЦЬВО́ХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. цьво́хкати і звуки, утворювані цією дією. Під ненаїждженими полозками потужно рипить сніг, від цьвохкання батога здіймається у повітря злякане гайвороння, з миршавої конячини парує (Кир., Вибр., 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 258.