ЦЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. цю́кати і звуки, утворювані цією дією. Цюкання сокир залунало з подвійною силою (Фр., VI, 1951, 107); Глухе цюкання кирочок в руках дівочих хвилювало серце Якова Шпачука, як музика (Вол., Озеро.., 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 253.