ЦЮ́ПА, и, ж., діал.
1. Хижа. В цюпі, де жили Лімбахи, було темно, брудно та непривітно (Фр., IV, 1950, 247).
2. В’язниця. Що це Ви мовчите? Чи не посадили Вас до цюпи з ласки (Коцюб., III, 1956, 280); За віщо посадовлено до цюпи цього старого поляка, я так і не довідався (Досв., Вибр., 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 254.