ЦЯМРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Закріплювати яму для колодязя зрубом. Грошей у нього в запасі було не дуже багато, а дві ями відразу копати і цямрувати, то день у день коштує (Фр., IV, 1950, 10); Криничка була дбайливо і вміло обкладена камінням. Колись отаман опришків сам цямрував її для Дзвінки (Гжицький, Опришки, 1962, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.