ЦЯТИ́НКА, и́, ж. Зменш.-пестл. до цяти́на. Однак усякий, хто мав лише цятинку дару думати, мусив признати, що лісовий радник не те, що надворний [надвірний] радник! (Коб., І, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.