ЦЯЦЬКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. цяцькува́ти. На повному кар’єрі кіннотники промайнули й повз розкішну, претензійну в своєму аляпуватому цяцькуванні будівлю біржі (Смолич, V, 1959, 797); — Є й перли, є й криштал [кришталь]! — відмовила з протягом панночка.— Але, здається мені, то вже буде зайве цяцькування (Л. Янов., І, 1959, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 258.