ЦІВНИ́ЦЯ, і, ж. Старовинний духовий музичний інструмент; багатоствольна флейта, сопілка. [Амфіон:] На лірі струни зсохлись від невжитку, цівниця, дар від бога Пана, вмовкла (Л. Укр., І, 1951, 445).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 225.