ЦІДИ́ЛКА, и, ж. Те саме, що ціди́лко. — Ой, Саво, що з тобою? — не відкладаючи цідилки з рук, стріла вона його в своїй хаті (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 96); В душі він бажав, щоб у кожному дворі, де пили сирівець, була корова, щоб знадно дзвеніли цідилки (Рудь, Гомін.., 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 225.