ЦІЛИ́ННИЙ, а, е.
1. Який є цілиною. Відходять поїзди на схід. Тисячі комсомольців і комсомолок їдуть на цілинні землі Алтаю і Казахстану (Довж., III, 1960, 72); Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ (Вол., Дні.., 1958, 83); Ми повні сил і зробим так, Що на цілинному роздоллі Ростимуть згодом— і буряк, І хліб, і вишні, і тополі (С. Ол., Вибр., 1957, 123); // Стос. до цілини. Несе вітрець димок од кузні, А під горою, через луг, Щодня нові цілинні кусні П’ятилемішний верне плуг (Мисик, Біля криниці, 1967, 107); Поміж зів’ялим полинем, по килимах пожовклої цілинної трави, через горби звивається широкий битий шлях (Ле, Наливайко, 1957, 5); Директор, здавалося, втратив інтерес до мене.. — Приїхали б разом, удвох.. Цілинним радгоспам тепер народ потрібний грунтовний, сімейний (Хор., Ковила, 1960, 10).
2. перен. Морально чистий, цнотливий. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз. Чого ж мені тепер не бути сміливим? Еж я учився молодості в молодих, що самі ж вони цілинні та напругі, як земля (Тич., III, 1957, 20); // Перейнятий цнотливістю. В житті три втіхи маю я,— З них перша — праця є моя.. А друга — золоті слова, Цілинна їхня врода (Криж., Срібне весілля, 1957, 57); Її дитячий, ще цілинний сміх, Її дражливо граціозна хода на легкорухих мостинах контрастно малювалися на загальнім вируванні і клекоті парку (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 230.