ЦІЛОДЕ́ННИЙ, а, е. Який триває протягом цілого дня, цілий день. У Підпори Гафійку ждала цілоденна робота (Коцюб., II, 1955, 51); Увечері вкрай знесилена цілоденними турботами, біганиною, телефонними дзвінками Ольга згадала за Провору (Донч., III, 1956, 447); Сонце, по-літньому веселе й пекуче, вже почало свій цілоденний шлях на безхмарному небі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 233.