ЦІЛОКРА́ЇЙ, я, с. Який має цілі краї, з цілими краями. Перші листки [картоплі], що з’являються на поверхні під час проростання бульб або насіння, прості, цілокраї (Картопля, 1957, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 233.