ЦІЛОТИЖНЕ́ВИЙ, а, е. Який триває протягом цілого тижня, цілий тиждень. Смерекові ліси, що відсвіжилися цілотижневим дощем, мов набрали більше тепла в свою зелень (Коб., III, 1956, 231); Часом після цілотижневої роботи ми ходили купатися й ловити рибу (Ю. Янов., І, 1954, 297); // Розрахований на цілий тиждень. Одного понеділка старий Моримуха чомусь не міг приїхати до Дрогобича і передав цілотижневий провіант для сина через якогось сусіда (Фр., IV, 1950, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 234.