ЦІНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що ціни́тель. Похвалившись новими образами, Прокопович був дуже радий, що знайшов доброго цінувальника, котрий втямив високе чайківське малярство (Н.-Лев., III, 1956, 32); Школа повинна виховувати вимогливого читача — цінувальника красного письменства (Літ. Укр., 3.IV 1964, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 238.