ЧА́ДНО. Присл. до чадни́й. Чадно грохкають [гахкають] міни в хлібах, бігають люди знетямлені (Гончар, Людина.., 1960, 92); Від сліз запухли очі, від розпачу зчорніло лице. У вухах чадно дзвеніло (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 258); // у знач. присудк. сл. В хаті чадно й сьогодні (Тесл., З книги життя, 1949, 85); Чадно: хтось напалив залізну грубу папером (Еллан, II, 1958,43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 263.