ЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Наближаючись, прикріплюватися чалом.
2. перен., розм. Підкрадатися до чого-небудь, націлюватися на щось. Дивлюсь. Коли воно-Петро, парубійка Омельків, лізе-лізе у садок у Симонів.. Переліз і чалиться… Куди ж це він? (Тесл., З книги життя, 1949, 59).
З перен., розм. Схилятися до якогось гурту чи товариства, водити компанію з ким-небудь. Хто їх зна, як вони живуть собі.. і що вони собі роблять на бесідах. Я до них не чалюсь (Сл. Гр.); Дениса хлопці побили за те, що він до них не чалиться (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 267.