ЧАРОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж.
1. заст. Жін. до чароді́йник 1. І прийшла та мить жадана, як побачила Оксана той дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало, чорних сосон не рубало, і пішла шукать в бору чародійницю стару (Забіла, У.. світ, 1960, 133).
2. перен. Жін. до чароді́йник 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 273.