ЧАРІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що чарівни́чий. — Віло біла, любая посестро, хоч у тебе розум чарівницький, але в тебе все ж дівоче серце — як обступлять вороги тісненько, то коли б ти, сестро, не злякалась (Л. Укр., І, 1951, 388); Для невтаємниченої людини у поведінці і діях Кармалюка справді було щось надприродне, нелюдське, чарівницьке (Вітч., 1, 1970, 205); З сусіднього гаю летять чарівницькі Пісні соловейка (Крим., Вибр., 1965, 72); Сотні порід дерев наче єдналися тут, у цій чарівницькій улоговині серед безмежного голого степу, у якийсь всесвітній ліс (Смолич, Світанок.., 1956, 540).
&́9671; Нена́че (на́че і т. ін.) від по́маху (за по́махом) чарівни́цького жезла́ див. жезл.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 271.