ЧАРІ́ВНО. Присл. до чарівни́й 2. Як чарівно ген промені блідії Мереживом срібляться по землі! (Стар., Поет. тв., 1958, 148); От було б гарно лілеєю стать: Жить поетично й чарівно мовчать (Крим., Вибр., 1965, 236); Проте сьогодні навіть найбільші злюки мусили визнати, що дружина Погодняка виглядає чарівно (Галан, Гори.., 1956, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 271.