ЧАСТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. Їсти, пити, курити те, чим пригощають, їсти, пити в кого-небудь. Частуються люди. Я нічого не жалував на поминки (Барв., Опов.., 1902, 209); — Прошу, частуйтесь! Сестро, кумо! Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас (Коцюб., І, І955, 44); // Розпивати спиртні напої в якому-небудь гурті, товаристві. На призьбі сидять баби, співають. Біля столу частуються чоловіки. Далі — гомонять молодиці (Вас., III, 1960, 103); А тим часом водії-механіки, частуючись по черзі вином з каністри і пригощаючи Хому, слухали його без особливого подиву (Гончар, III, 1959, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 282.