ЧАТО́ВИЙ, а́, е́. Прикм. до ча́ти; // у знач. ім. чатови́й, во́го, ч. Той, хто стоїть на чатах, вартує. Чатовий став на вежу годину тому (Тулуб, Людолови, II, 1957, 181); «Дім здоров’я» дерев’яний. Треба берегтися вогню. Грицько ставив до нього варту, говорив чатовому без жартів: — Зважай, коли хто спалить цей дім у часи твоєї варти, тоді не гнівайся на мене! (Мас., Під небом.., 1961, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 283.