ЧЕ́ВРІТИ, ію, ієш, діал. Чахнути (див. ча́хнути2).— Ой, важке наше життя! Ми нидіємо та чевріємо отут. Не живемо, а тільки животіємо в цій глушині (Н.-Лев., III, 1956, 224); Чевріє дитина (Сл. Гр.); Просо не росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 289.