ЧЕКА́НИТИ, ню, ниш, недок., перех.
1. Виготовляти металеві вироби, вибиваючи на їхній поверхні яке-небудь зображення. Чеканити монети; *Образно. Мов червінець, вірш чекань. Як алмаз, обточуй грань (Черн., Поезії, 1959, 140); // перен. Чітко робити що-небудь (вимовляти, ступати і т. ін.). — Демонстрацію ліквідовано,..— сухо чеканить він (Собко, Любов, 1935, 18).
2. техн. Очищати поверхню металевих виробів, обробляти їх, щоб довести до відповідного розміру, ваги, гладкості тощо.
3. с. г. Обламувати або обрізати верхівки стебла та бокові пагони рослин, щоб прискорити їх визрівання і плодоношення; пасинкувати. Перед припиненням росту пасинкові пагони чеканять для потовщення і кращого визрівання (Хлібороб Укр., 12, 1965, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 290.