ЧЕМОДА́Н, а, ч. Переносний ящик для дорожніх речей, виготовлений з шкіри, фанери, фібри тощо, що має відкидну кришку, замки, ручку і т. ін.; валіза. Позад возів на підтоках одв’язували мішки з оброком для коней та усякі чемодани, поприкручувані налигачами та ременяками з сириці (Н.-Лев., І, 1956, 574); На стільцях лежали спаковані речі: чемодан та рюкзак (Дмит., Розлука, 1957, 131).
◊ Розклада́ти (розкла́сти, розікла́сти) чемода́н див. розклада́ти; Сиді́ти на чемода́нах: а) бути цілком підготовленим до від’їзду; б) вважати місце своєї роботи, проживання тимчасовим. А в нашому районі секретар чомусь присланий. Та ще й здалеку. Що не говоріть, а для нього все це чуже. Тут треба корінь пустити, а не сидіти на чемоданах і чекати, що через рік-два тебе перекинуть в інший район (Цюпа, Краяни, 1971, 46); Спако́вувати (спакува́ти) чемода́н (чемода́ни) див. спако́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 293.