ЧЕМОДА́НЧИК, а, ч. Зменш. до чемода́н. Мене ніби магнітом потягло до того мого чемоданчика, що на дні в йому поскладані мої підручники та зшитки (Вас., II, 1959, 74); Олексій прив’язав Оксанин чемоданчик до свого речового мішка і перекинув ношу через плече (Ткач, Крута хвиля, 1956, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 293.