ЧЕ́РВА, и, ж., карт. Те саме, що чи́рва.
ЧЕРВА́, и́, ж., збірн., розм. Черви. Незабаром клумби й грядки, які доглядала Зіна, почали занепадати, на них з’явилися бур’яни, туди поналазила якась черва і стала точити ніжні пелюстки (Ів., Вел. очі, 1956, 83); *У порівн. Сумні думки, як черва, копошилися в голові Когута, не давали спати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 405); Червою заворушилася армія, діставши наказ повернути під захист замка (Ле, Наливайко, 1957, 54); // Личинки комах, схожі на червів. Дерево в корі швидко пропадає: черва його точить (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 40); Омелян, мов ошпарений, зіскочив з стільця, на щоках поширшали сірі, наче осині соти, віспини.. "Отак в сотах буває неждано ворухнеться молода черва",— чомусь подумав Роман (Стельмах, I, 1962, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 295.