ЧЕРВИ́ВИЙ, а, е. Поточений червами, червою; з червами. З кошиком у руках ходила Віра в саду, визбируючи між травою червиву падалицю, що її за ніч натрусив з яблук вітер (Шиян, Баланда, 1957, 157); Пригадалися йому давні часи, часи бурси, гречаних галушок, червивої каші та веселого товариства (Мирний, III, 1954, 210); Загін жовнірів скакав біля нього, і тільки тричі на день давали йому воду та на ніч — шматок хліба з червивою таранею, щоб розпалювати спрагу (Ле, Наливайко, 1957, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 295.