ЧЕ́РВИТИ, вить; мн. че́рвлять; недок. Відкладати яєчка, плодити черву. В здоровій сім’ї матка кладе яйця (пасічники кажуть: червить) щодня, починаючи з кінця зими і до осені (Бджоли, 1955, 37); В кінці медозбору він [пасічник] обрізує у призначених на бракування маток лапки на задніх ніжках. Така матка не може червити (Колг. Укр., 6, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 295.