ЧЕРВЛЕ́НИЙ, а, е, поет. Темно-червоний. А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає [походжає] (Шевч., II, 1963, 91); У гарячому багрянці купалися верхівки старих дерев, щедрий чарівник не поскупився на червлене золото і пофарбував ним дерева (Кочура, Зол. грамота, 1960, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 296.