ЧЕРВОНОМО́РДИЙ, а, е, розм. Те саме, що червоноли́ций. Гамза постарів-побілів, як кажуть, покрився снігом. Одначе з його здоровий дідуган, товстий, червономордий, високий (Мирний, IV, 1955, 160); Належав той голос червономордому молодикові в зім’ятій шинельці без хлястика (Збан., Єдина, 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 299.