ЧЕРВО́НІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до черво́ний 1. Його [потоку] вода, різко відбиваючи в собі заходову червоність, виглядала неначе кров, що бурхає з величезної рани (Фр., VI, 1951, 30); І хоч він самотній поспішав вулицею до сільради,— проте почував, що сором’язлива червоність заливає обличчя і серце ніби швидше починає стукати (Кир., Вибр., 1960, 384).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 297.