ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок. Те саме, що червоні́ти 2,3. Водив [директор] очима безнастанно, бо не міг на нікого довго дивитися через те, що зараз червонівся (Март., Тв., 1954, 196); О. Василь червонівся, блимав очима від ніяковості і згоджувався на все (Хотк., II, 1966, 56); Небавом у склянці червонівся чай (Мак., Вибр., 1954, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 298.