ЧЕРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Бути черговим (у 2 знач.). Після вечері тьотя Даша зібралася на всю ніч чергувати на свинарник (Гончар, IV, 1959, 109); Володя чергував на рулі (Трубл., Хатина.., 1934, 31); // Невідступно перебувати де-небудь, біля когось, чогось з певною метою. Мати Степана і Виборов весь час чергували коло хворого, клали йому на голову компреси, подавали воду (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 79).
2. перех. Послідовно, по черзі змінювати, заміняти одне одним. Дуже корисно чергувати розумову працю з фізичною (Хлібороб Укр., 11, 1968, 34); // Розташовувати послідовно одне за одним. У полях грунтозахисної сівозміни просапні культури треба розміщувати широкими смугами впоперек схилу, чергуючи їх із смугами непросапних культур або багаторічних і однорічних трав (Колг. Укр., 4, 1956, 15).
3. неперех., рідко. Те саме, що чергува́тися. Чергують пори року споконвіку, —весна і літо, осінь і зима (Тер., Серце.., 1962, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 302.