ЧЕРЕВНИ́Й, а́, е́. Прикм. до че́рево 1. Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні і, натискаючи то в одному, то в іншому місці, шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 9); Черевна порожнина.
∆ Черевни́й тиф, мед.— гостра інфекційна хвороба, збудником якої є черевнотифозні бактерії (палички). Перестали бути масовими такі захворювання, як черевний тиф, бруцельоз, туляремія, дизентерія та інші (Наука.., 3,1962, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 303.