ЧЕРЕМИ́СИ, ів, мн. (одн. черем́ис, а, ч.; череми́ска, и, ж.), заст. Марійці. На північний схід від литовців і слов’ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (Іст. СРСР, І, 1956, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 306.