ЧЕРЕПО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до черепо́к1 1, 2. Миска розбилася о камінь на дрібні черепочки (Фр., II, 1950, 22); З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть, Він найде все тобі хоч в черепочку смерть (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55); Позатулявши хустками та ряднами вікна, приступили [актори] до діла: принесено було розведену в черепочку сажу, червоні папірці з цукерків, крейду (Вас., І, 1959, 119); Слідкував [Северко], щоб у черепочках на подвір’ї була вода для птиці (Іщук, Вербівчани, 1961, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 307.