ЧЕРЕСО́К, ска́, ч. Зменш.-пестл. до че́рес. Як став сії слова зачувати, Так він став по кінець стола сідати, Став чересок винімати [виймати], Став шинкарці молодій, Насті кабачній [кабацькій], Увесь стіл червінцями устилати (Укр.. думи.., 1955, 75); Я маю сусіда Якова. Він щоранку приходить, вишукує недогарки, ховає в чересок і розповідає, що єму [йому] снилося (Стеф., III, 1954, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 308.